Claude сама спроєктувала друковану плату: кінець інженерії чи початок ери лінивих?

Увесь процес почався з одного промпту, адресованого Claude Fable 5, якій надали прямий доступ до KiCad через протокол MCP. AI самостійно розробив схему, розмістив компоненти та проклав доріжки, повністю ігноруючи потребу в ручному втручанні користувача.

Звісно, з першого разу не обійшлося без «штучних» помилок: модель вибрала невідповідну флеш-пам'ять та неправильний транзистор для керування E-ink дисплеєм. Замість того, щоб брати паяльник у руки, автор просто попросив нейромережу виправити власні баги. Після кількох ітерацій файли полетіли на виробництво JLCPCB.

Виготовлення п'яти плат обійшлося у 150 доларів, проте витрати на AI-кредити сягнули 450 доларів. Коли залізо приїхало, Raspberry Pi Pico 2 ожив завдяки коду від Claude Opus 5, запустивши інтерфейс з книжкою та секундоміром. Плата запрацювала з першої спроби, довівши, що кремнієвий розум тепер впевненіше працює з електричними схемами, ніж більшість новачків.

Це той момент, коли різниця між інженером та «оператором промптів» стає настільки тонкою, що її майже не видно. Доки справжні спеціалісти роками вчать топологію плат, AI просто перебирає варіанти за гроші користувача, перетворюючи складну інженерну творчість на гру в «виправ помилку нейронки». Питання лише в тому, чи навчимося ми щось створювати, коли за нас це робить алгоритм з безмежним терпінням до власних провалів.

Джерело: a6mzero.com