Claude Code від Anthropic тепер штампує цілі проєкти сотнями AI-агентів

Функція dynamic workflows у Claude Code працює як справжній мурашник: модель створює оркестраційний скрипт, що запускає десятки чи сотні паралельних субагентів для вирішення масштабних завдань. Замість того, щоб покладатися на одну «голову», система дробить задачу на частини, роздає їх агентам і додає шар перевіряючих, які «гризуться» між собою, поки результат не стане прийнятним. Весь процес автоматично зберігається, тому після збою можна спокійно продовжити з того ж місця, а не починати все спочатку.

Найгучнішим прикладом став перенос середовища виконання Bun з мови Zig на Rust. Під наглядом Джаррда Самнера система опрацювала близько 750 тисяч рядків коду, паралельно адаптуючи типи даних та логіку. Використовуючи армію агентів, де на кожен файл припадало по два перевіряючих, AI впорався за одинадцять днів, звітуючи про 99,8% успішних тестів. Фактично, нейромережа переписала власну інфраструктуру, на якій сама ж і працює.

Проте за цими красивими цифрами криється реальна небезпека. Спільнота розробників вже вказала на те, що високий відсоток проходження тестів міг бути досягнутий «підгонкою», адже в новій версії вилізли баги, яких раніше не було. Зараз режим ultracode, що дозволяє моделі самостійно вирішувати, коли залучати агентів, проходить випробування в реальних проєктах, де права на помилку набагато менше.

Спроба автоматизувати міграцію коду через Anthropic нагадує перекладання відповідальності на «цифровий розум», який не несе жодної відповідальності за архітектурні рішення. Програмування перетворюється на гру в шанси: якщо тест зелений, то нікого не хвилює, який жахливий спагеті-код захований під капотом. Невдовзі розробники витрачатимуть більше часу на моніторинг діяльності агентів, ніж на написання коду, що змушує замислитися, хто тут насправді керує процесом.

Джерело: Anthropic