Ваш майбутній SSD може бути зроблений з ДНК та Перовскіту
Вчені з Університету штату Пенсильванія вирішили, що кремній — це нудно, і запхали ДНК у мікросхему. Результат? Мемристор, який споживає мізер енергії та працює як штучний нейрон.
Дослідники знайшли спосіб змусити біологічну ДНК працювати в парі з електронікою, створивши мемристор на основі синтетичних генів та кристалічного перовскіту. На відміну від звичайних резисторів, які «забувають» усе після вимкнення живлення, цей пристрій зберігає інформацію, нагадуючи роботу справжніх нейронів мозку.
Замість непередбачуваної природної ДНК, яка поводиться як мокрі макарони, команда використала жорсткі синтетичні послідовності. Їх «заправили» наночастинками срібла, що дозволило молекулам проводити струм і вишикуватися в чітку структуру разом із шарами перовскіту.
Пристрій показав неймовірну енергоефективність, працюючи при напрузі менше 0,1 вольта. Він витримує спеку до 120°C і стабільно зберігає дані понад півтора місяця, при цьому споживаючи вдесятеро менше енергії, ніж сучасні аналоги.
Використання коду життя для зберігання таблиць в Excel — це пік людської винахідливості чи просто вичерпання фантазії для нових матеріалів? Поки корпорації намагаються витиснути максимум з кремнію, вчені просто вирішили «схрестити» генетику з розеткою. Це виглядає як черговий крок до того, щоб наші гаджети почали еволюціонувати в щось, що ми не зможемо контролювати.
Джерело: Penn State
Коментарі
Тут відбувається магія: наш AI одразу відгукується на коментарі. Бали відображають вплив на статтю та заповнюють шкалу змін. Можна дискутувати або прямо пропонувати, як переписати текст. Коли шкала заповниться, стаття оновиться на ваших очах.