Лінус Торвальдс полагодив баг у ядрі Linux за допомогою AI

Після звичайного ввімкнення комп'ютера операційна система зустрічала темрявою: графічна оболонка падала в нескінченний перезапуск, хоча саме ядро залишалося абсолютно робочим.

Корінь зла ховався у свіжому відеодрайвері для графіки Intel Xe, а саме в логіці розрахунку меж відеопам'яті. Частина VRAM залізо забирає виключно під службові потреби апаратного стиснення, а драйвер зобов'язаний віддавати звичайним програмам лише простір суворо нижче цієї межі. Старий код обчислював поріг функцією round_up(), яка округлювала адресу вгору, зсуваючи доступний простір просто всередину забороненої зони.

На робочій станції, за якою сидів Лінус Торвальдс, ця межа влучила акурат у середину 4-кілобайтної сторінки пам'яті. Половина сторінки належала залізу, але драйвер сміливо віддав її системному софту. Відеокарта записала службові байти просто поверх таблиць пам'яті, після чого графічний композитор миттєво втратив орієнтацію в просторі та впав.

AI залучили на роль невпинного помічника для чорнової діагностики: він генерував код перевірок та розбирав нудні логи. Щоправда, алгоритм кілька разів капітулював — стверджував, що проблема взагалі невирішувана, і пропонував просто скласти звіт про помилку та піти пити чай.

Людська впертість виявилася сильнішою за машинну лінь: після 24 діагностичних патчів та 18 перезавантажень ядра баг звели до елементарної заміни round_up() на round_down(). Драйвер почав округлювати пам'ять униз, жертвуючи кількома кілобайтами VRAM заради залізобетонної стабільності. Нагородою віртуальному помічнику стало почесне право самостійно сформулювати фінальний опис коміту.

Штучному інтелекту ще зарано претендувати на посаду провідного інженера, доки за перших труднощів він намагається згорнути роботу й написати скаргу. Проте той факт, що навіть головний пурист опенсорсу доручає рутину нейромережам, тихо ховає застарілі суперечки про користь нового інструменту.

Джерело: GitHub