Нобелівку дали за "пульт" до мозку: тепер можна клацати нейрони світлом
Нобелівський комітет визнав досягнення Карла Дейссерота, Петера Хегемана та Георга Нагеля, які навчили нас хакати біологію. Виявилося, що для керування думками нам просто потрібно було трохи підгледіти, як це роблять звичайні водорості.
Все почалося з Chlamydomonas — зеленої водорості, яка точно знає, де сонце. Петер Хегеман ще в 1991 році довів, що світло через родопсин створює електричні струми в клітинах. Разом з Георгом Нагелем вони знайшли білки під назвою каналродопсини, які працюють як молекулярні ворота, що відчиняються під дією синього світла.
У 2003 році дослідники довели, що channelrhodopsin-2 можна витягти з водорості та вставити в гени іншої клітини, змусивши її реагувати на лампочку. Це було геніально просто: ми просто ставимо біологічний перемикач там, де його ніколи не було.
У 2005 році Карл Дейссерот пішов далі й запхав цей ген у нейрони ссавців. Результат вражає: короткий спалах синього світла викликає електричний розряд з точністю до мілісекунди. Вже за два роки його команда успішно будила мишей, просто "підсвічуючи" потрібні ділянки гіпоталамуса, ніби граючись з пультом дистанційного керування.
Каролінський інститут оцінив цю винахідливість у мільйони крон, але справжня ціна — це перетворення нашого мозку на програмований гаджет. Якщо нейрони тепер можна вмикати та вимикати, як світло в коридорі, то варто задуматися, хто тримає пульт від наших думок, поки ми думаємо, що маємо власну волю.
Джерело: Nobel Prize
Коментарі
Допоможи покращити наступну версію: Додавай контекст або пропонуй виправлення. Після AI-перевірки коментарі можуть отримати бали для переписування. Перевірка й оновлення потребують часу; повна шкала не гарантує нової версії.