Новий Rust 1.96 нарешті дозволив копіювати діапазони без диких милиць

Найбільша перемога під капотом — це поява нових типів `core::range::Range`. Роками написання коду на Rust нагадувало суперечку з суворою вчителькою, бо старі діапазони напряму реалізували `Iterator`. Через це їх не можна було просто скопіювати, і програмістам доводилося вигадувати дурні милиці з окремим збереженням старту й кінця. Нові типи працюють через `IntoIterator`, що нарешті дозволяє вільно копіювати їх без зайвого болю.

Ще одне полегшення для нервової системи — це макроси `assert_matches!` та `debug_assert_matches!` для тестів. Раніше доводилося писати громіздкі конструкції, які у разі падіння тесту видавали приблизно нуль корисної інформації. Тепер розробники бачитимуть нормальний дебаг-вивід помилки, хоча імпортувати ці макроси доведеться вручну, бо розробники мови вирішили залишити хоч трохи інтриги.

Також компілятор став значно жорсткішим до WebAssembly. Раніше невизначені символи у Wasm тихо ігнорувалися та перетворювалися на дивні імпорти з віртуального середовища, що вилазило боком уже під час запуску. Тепер збірка просто впаде на етапі лінкування, змушуючи розробників виправляти свої косяки одразу.

Наостанок, творці закрили дві дірки в безпеці пакетного менеджера Cargo, які стосувалися користувачів сторонніх реєстрів. Тим, хто сидить виключно на офіційному crates.io, нічого не загрожує, але оновитися через стандартний `rustup` все одно варто.

Зрештою, це оновлення показує, що навіть найбільш вперта та зациклена на безпеці технологія може стати трохи людянішою. Схоже, писати надійний софт можна й без щоденного мазохізму, хоча справжні адепти мови напевно скажуть, що копіювання діапазонів — це гріх і зрада ідеалів.