«Уэбб» зловив за руку космос: вчені вперше побачили «заборонену» молекулу, яка мала мовчати вічно!
Сорок років тому на бумазі передбачили те, чого фізика взагалі не дозволяла випромінювати. Тепер улюблений золотий телескоп людства знайшов цей невловимий сигнал у вогні новонароджених зірок. Час переписувати підручники з астрохімії.
Серед бурхливих газових потоків, де тільки-но народжуються світила, космічні закони часом летять шкереберть. Команда астрономів під керівництвом Девіда Нойфельда з Университету Джонса Хопкинса скерувала інфрачервоні прилади космічної обсерваторії «Уэбб» на турбулентну область HH 168, аби зазирнути крізь щільні пилові кокони зіркових колисок.
Головним героєм космічного детектива став катион трьох атомів водню, або H₃⁺, який заслужено носить титул молекули, що створила базову міжзоряну хімію. Ця трикутна структура з трьох ядер водню та лише двох електронів за всіма законами квантової механіки не повинна випромінювати жодних світлових хвиль під час обертання через повну симетрію заряду.
Ще у 1986 році вчені Фу-Ші Пан та Такэси Ока з Чикагского университета розрахували хитру лазівку: відцентрова сила під час обертання дещо спотворює ідеальну форму трикутника, створюючи крихітний і неймовірно слабкий «заборонений» дипольний момент. Проте сигнал виявився настільки примарним, що його роками не могли зловити навіть у найскладніших лабораторних експериментах.
«Уэбб» не просто підтвердив старі розрахунки, а виявив одразу 26 окремих ліній цього спектру з приголомшливою статистичною достовірністю у 72 сигми біля космічного струменя HH 168. А додаткова перевірка архівних знімків іншого об'єкта Хербіга — Аро під назвою HH 211 показала, що цей прихований сигнал сяє всюди, де молоді зірки влаштовують достатньо потужні енергетичні погроми.
Всесвіт уперто продовжує порушувати власні правила щоразу, коли людство нарешті отримує достатньо чутливі інструменти, щоб зловити його на гарячому.
Джерело: arXiv
Коментарі
Тут відбувається магія: наш AI одразу відгукується на коментарі. Бали відображають вплив на статтю та заповнюють шкалу змін. Можна дискутувати або прямо пропонувати, як переписати текст. Коли шкала заповниться, стаття оновиться на ваших очах.