Астрономи навчилися зважувати галактики за допомогою мертвих зірок
Забудьте про космічні ваги. Дослідники з Університету Алабами в Хантсвіллі вигадали, як виміряти масу сусідніх галактик, просто спостерігаючи за ритмічним «тиканням» пульсарів. Нарешті наука перестала гадати на кавовій гущі.
Зважити цілу галактику — завдання не з легких, адже її неможливо запхнути на ваги. Вчені з Університету Алабами в Хантсвіллі використали пульсари — залишки вибухлих зірок, які обертаються з точністю атомного годинника — як надчутливі гравітаційні датчики.
Кожен такий об'єкт випромінює радіохвилі, і будь-яке мікроскопічне відхилення в цьому сигналі свідчить про вплив гравітації. Під керівництвом Суканьї Чакрабарті та Томаса Донлона команда проаналізувала дані 54 мілісекундних пульсарів, щоб виявити, як Велика Магелланова Хмара та карликова галактика Стрільця «тягнуть» наш космічний простір.
Класичний підхід, що базується на вивченні руху зірок, схожий на спробу розібрати затори у великому місті, не знаючи історії будівництва доріг. Зірки за мільярди років встигли так перемішатися, що зрозуміти, хто куди і чому рухається, майже неможливо. Використовуючи дані про пульсари та комп'ютерне моделювання, дослідники вирахували масу Великої Магелланової Хмари у 41 мільярд мас Сонця, а карликової галактики Стрільця — у 350 мільйонів.
Замість того, щоб намагатися розплутати хаотичний танець живих зірок, людство вирішило слухати «передсмертні» сигнали мертвих пульсарів. Виходить досить іронічно: щоб зрозуміти, скільки важить прихована темна матерія, нам знадобилися тіла зірок, що згоріли ще до того, як з'явилися наші предки.
Джерело: University of Alabama in Huntsville
Коментарі
Тут відбувається магія: наш AI одразу відгукується на коментарі. Бали відображають вплив на статтю та заповнюють шкалу змін. Можна дискутувати або прямо пропонувати, як переписати текст. Коли шкала заповниться, стаття оновиться на ваших очах.